Вилучення земельної ділянки та наслідки втрати права власності (користування) земельною ділянкою.

Частина п’ята статті 116 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (читати повністю).
Норма статті 141 Кодексу встановлює, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;  
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; 
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. 
Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 Кодексу. 
Відповідно до частини другої статті 149 Кодексу вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. 
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 Кодексу).

За згальним правилом рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування має наслідком позбавлення права власності )користування) земельною ділянкою фізичною чи юридичною особою, тобто відповідні зміни повинні бути внесені в офіційні кадастрові документи та Державний реєстр прав на нерухоме майно. Крім того, в разі наявності заборони на відчуження земельної ділянки (наприклад в разі її застави для банківської позики) у заставодержателя виникає право вимоги на внесення в заставу іншого майна, або право на відчуження заставного майна та відшкодування заподіяних збитків.