Архів документів:

земельне законодавство України:

Найпопулярніші статті

Додаткові web-ресурси

сайт Верховного Суду України
сайт Верховного Суду України
Сайт Вищого господарського суду України
Сайт Вищого господарського суду України
державне агенство земельних ресурсів
державне агенство земельних ресурсів

Скануйте код і додайте до своїх контактів телефон юриста "Земельної адвокації".

Спадкування земельної ділянки: на що варто звернути увагу

Одне з невиреніших питань, яке виникає у громадян при вступі в спадщину, є оформлення земельних ділянок. Часом люди навіть не підозрюють про нюанси які виникають під час отриманні земельних ділянок у власність через успадкування.

Відповідно до цивільного законодавства України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Що потрібно для спадкування земельної ділянки?

Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини здійснюється спадкування за законом.

Спадкоємці за законом поділяються на п'ять черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільне законодавство встановлює такі черги спадкоємців за законом:

1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки;

2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;

5 черга: інші родичі до шостого ступеня спорідненості включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Для спадкування земельної ділянки потрібно подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу протягом 6 місяців після смерті спадкодавця. Заява подається за останнім місцем проживання померлого. Якщо ж місце проживання померлого невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.

 

Оформлення спадщини на землю

Після відкриття спадкової справи нотаріус на підставі поданих документів від спадкоємця перевіряє наявність зареєстрованого права на ділянку за померлим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Якщо інформація про зареєстроване право власності та наявність кадастрового номера земельної ділянки підтверджується, то в подальшому нотаріус має право видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

Однак існують такі ситуації, коли спадкодавцю за життя був виданий документ на право власності на земельну ділянку (наприклад, державний акт), якій кадастровий номер присвоєно не було. Тоді нотаріус не зможе видати свідоцтво на спадщину спадкоємцю через відсутність реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Кадастровий номер - цифровий унікальний штрих-код об'єкта нерухомого майна, що дозволяє ідентифікувати певну ділянку землі щодо її місця розташування. Він унікальний в межах держави і не може повторюватися.

Що ж робити в такому випадку?

Спадкоємцю необхідно звернутися в землевпорядну організацію (що має в своєму складі сертифікованого інженера-землевпорядника) з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку. У подальшому після розробки та узгодження документації у відповідних установах відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру з присвоюванням їй кадастрового номера та видачею про це витягу. У тому числі на підставі цього документа, нотаріус видає спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину та реєструє його право власності на земельну ділянку.

Оподаткування при спадкуванні землі

Від сплати податку при отриманні у спадщину земельної ділянки звільняються фізособи-резиденти, які є родичами першого та другого ступеня споріднення. Решта фізосіб-резидентів сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % від вартості ділянки.

Для визначення суми податку, який підлягає сплаті, використовують експертну та нормативну оцінки землі. Для визначення розміру податку при спадкуванні необхідно зробити експертну оцінку земельної ділянки, звернувшись до будь-якого сертифікованого оцінювача (або ж організації).

Також варто не забувати про те, що в разі сплати спадкоємцем податку з'являється зобов'язання і щодо сплати 1,5 % військового збору від вартості оцінки.

Порядок реєстрації земельної ділянки змінено!

Зареєструвати право власності чи інші права (оренду, сервіс, суперфіцій, емфітевзис та ін.) на землю можна через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП),

який інший документ для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. Саме після реєстрації в держреєстрі речових прав на нерухоме майно, продовжується, змінюється або припиняється відповідне право.

Для довідки. Правила реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі на земельну ділянку, визначені, зокрема Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016 р.

Якщо згадати, то до 2013 року право власності на землю було підтверджено державним актом про право власності на земельну ділянку, який можна отримати в місцевому органі Держкомзему.

Сьогодні ж, після включення даних про земельну ділянку до державного земельного кадастру та отримання в місцевому управлінні Держгеокадастру витягу з ДЗК, необхідно звернутись до місцевого ЦНАПу чи нотаріуса для реєстрації вашого права на земельну ділянку. У ЦНАПі можна зареєструвати право власності, оренди, сервісу, суперфіцій, емфітевзису, обтягнення на нерухоме майно тощо. Найпоширенішим випадком звичайно є саме реєстрація права власності на земельну ділянку, покроковий порядок із зразками документів, які ми і розглянемо нижче.

Покроковий порядок реєстрації права на земельну ділянку

1. Спочатку необхідно застосувати зі зручним для Вас центром надання адміністративних послуг (ЦНАП) або нотаріусом, до якого можна звернутись до реєстрації. Адреси місцевих ЦНАПів, якими слід подати документи для реєстрації права власності на земельну ділянку, можна знайти, зокрема в Інтернеті. В ЦНАПі ви оплачуєте лише адміністративний збір, проте там можуть бути черги. У нотаріуса навпаки – дорожче (адмінзбір + послуги нотаріуса), але все зручно і без черг.

2. Далі необхідно підготувати пакет документів для подачі до місцевого ЦНАПу чи нотаріуса, який включає:

витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);

копію та оригінал паспорта заявника;

копію та оригінальний ідентифікаційний номер;

підтвердження оплати адміністративного збору (0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2021 р. - це 220 грн.);

документ - підстава виникнення права на ділянку (договір купівлі-продажу (дарування, міні і т.д.), рішення суду, свідчення на спадщину тощо);

довіреність, якщо документи подані представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);

оригінал та копію паспорта, ідентифікаційного номера представника, якщо документи видані представнику.

Заява про реєстрацію права друку реєструється держреєстратором або нотаріусом та підписується заявкою на місце.

Важливо також те, що витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК)  не має потреби подавати у випадках, коли документи, які є підставою для виникнення, переходу чи припинення права власності або іншого права, містять у собі інформацію про кадастровий номер.

З деякими випадками присвоєння кадастрового номера земельної ділянки можна ознайомитись у розділі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки.

3. Загальний строк розгляду поданих державним реєстратором документів складає 5 робочих днів (не календарних!). Зі спливом зазначеного рядка, за бажанням, можна отримати від державного реєстратора витяг з реєстру. Порядок ухвалення рішення, що рішення держреєстратора розміщується на сайті Міністерства та має таку ж юридичну форму, як і це бумажне підтвердження реєстрації права.

Слід також зазначити, що Закон надає можливість скоротити п'ятиденний строк до 2 днів, 24х та 2х годин, проте збір за реєстрацію права в таких випадках буде значно більшим.

Після реєстрації свого права в Державному реєстрі речових прав, ви станете повноправним власником земельної ділянки та в подальшому зможете розпорядитись нею за власним розсудом (в тому числі, продати, подарувати, обміняти, тощо).

Нагадаємо, що до 2016 р., за результатами реєстрації права можливо було отримати один з таких документів:

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

свідоцтво з Державного реєстру прав (тільки для новосформованих земельних ділянок, які надавались на підставі рішення місцевої ради/розпорядження держадміністрації/наказу обласного управління Держгеокадастру або заяви власника, в разі зміни цільового

призначення чи поділу земельної ділянки).

Зараз можна отримати тільки витяг про проведену державну реєстрацію прав. Крім того, ви маєте можливість отримати інформацію про будь-який об'єкт нерухомості в формі інформаційної довідки самостійно через Кабінет електронних сервісів Мінюсту.

Основні питання земельних відносин.

Спірні земельні правовідносини насамперед пов’язані з порушенням законних прав суб’єкта третіми особами.

Тому, відповідно до законодавства, особи, права яких у сфері земельних правовідносин порушені, мають законні підстави та можливості захистити їх у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки. Так, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав (відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності);

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, що існувало до порушення права);

в) визнання угоди недійсною (відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду);

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку. Недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки);

ґ) відшкодування заподіяних збитків (відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала);

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, законодавством передбачено різні способи захисту права на землю, тому кожен землевласник та землекористувач у разі порушення його прав чи законних інтересів на землю має право звернутися за захистом до суду з відповідними позовними вимогами, обравши для себе саме той спосіб захисту, який буде найбільш ефективним та дієвим.

Щодо можливості відчуження (успадкування, куплі-продажу, міни тощо) земельної ділянки без кадастрового номера зазначаємо, що відповідно до статті 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються у письмовій формі, нотаріально посвідчуються та серед інших умов повинні містити кадастровий номер земельної ділянки. У зв’язку з чим, у разі здійснення угоди про перехід права власності на земельну ділянку (міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод) земельна ділянка повинна пройти державну реєстрацію (присвоєння кадастрового номера та відкриття Поземельної книги).

Згідно зі статтею 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Водночас звертаємо увагу, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р “Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг” з 01.01.2015 адміністративні послуги надаються виключно через центри надання адміністративних послуг, утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

Добросовісний набувач земельної ділянки, який користується нею більше 15-ти років може отримати її у власність чи оренду.

Статтею 119 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які посвідчують право на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

 

Якщо земельна ділянка є власністю держави чи перебуває у комунальній власності для визначення вартості оренди нормативну грошову оцінку землі слід проводити, оскільки, відповідно до ст. 288.5.1. та ст.272.1. Податкового кодексу України орендна плата за землі державної та комунальної власності не може бути меншою від розміру земельного податку, а розмір земельного податку вираховується з нормативної грошової оцінки землі. Також, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». 

Вилучення земельної ділянки та наслідки втрати права власності (користування) земельною ділянкою.

Частина п’ята статті 116 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (читати повністю).
 

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (стаття 368 Цивільного кодексу, далі — ЦК).
Земельна ділянка співвласників житлового будинку перебуває у спільній сумісній власності. Володіння, користування та розпорядження такою ділянкою здійснюється за договором або законом. Співвласники згаданої ділянки мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Це може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено договором (стаття 89 Земельного кодексу, далі — ЗК). (Читати статтю повністю). 

Відведення земельної ділянки з подальшою приватизацією.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проект відведення земельної ділянки обов’язково складається, зокрема у випадку формування нових земельних ділянок (в т.ч. приватизація земельної ділянки).
Проект відведення земельної ділянки є однією із важливих стадій порядку оформлення права власності на земельну ділянку. Для приватизації земельної ділянки шляхом її відведення існує наступний алгоритм дій. (Ознайомитись з консультацією).

Зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає складну процедуру переоформлення власної земельної ділянки під інші цілі її використання. Так, в разі необхідності власник земельної ділянки, наданої для ведення особистого сельянського господарства може змінити цільове її використання - на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлових будівель і споруд. Переважно така необхідність з'являється в сільських населених пунктах де батьки вирішують побудувати або дозволяють будувати дітям житло на "городі". Однак, юридично необхідно пройти процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки. (Читати консультацію повністю.)